Реєстрація    Увійти
Авторизація

“Найсвятіший” член виконкому

“Найсвятіший” член виконкому
Сьогодні на сесії Трускавецької міської ради було затверджено повний список членів міськвиконкому. Туди був включений також добре відомий трускавецький священик Петро Івасівка. І хоч деякі депутати висловлювались відверто проти змішування церкви з політикою, склад виконкому таки затвердили.

Міський голова Андрій Кульчинський зокрема переконав присутніх депутатів у тому, що отець напише заяву про вихід з виконкому в разі, якщо це якимось чином порушуватиме закон. Депутати проголосували склад виконкому і дали священнослужителю “зелене світло” на вхід у політику.

Тепер щодо законів та заяви про вихід. Так от, ніхто такої заяви не писатиме. Тим більше Петро Івасівка, який йшов туди не просто так і просто так звідти не піде. Тим більше, що українське законодавство не забороняє священикам займатись політикою. Немає такого закону, який заборонив би їм це!.. Інша річ, морально-духовна сторона медалі. Та про неї – трохи згодом.

В Україні політикою священики займаються регулярно. Вони часто лобіюють інтереси того чи іншого кандидата перед виборами, їх використовує діюча влада задля підтримки свого рейтингу. Вже стало звичною справою взаємовигідна для обох сторін співпраця “священик-політик” чи навіть “священик-бізнесмен”. Взаємовигідна, бо церква отримує щедрі пожертвування, священик необхідні йому дозволи, а політик чи бізнесмен має подяки у вигляді хвалебних казань та закликань “підтримати цю щедру та добру людину на виборах”.

До цього ми вже мимоволі звикли. Та не забарились і нові віяння в політиці, згідно з якими політичні партії почали висувати в якості кандидатів в депутати священнослужителів. Чи то політики вважають їх таким собі “талісманом на удачу”, чи просто люди в більшості українських областей досі намагаються всіляко годити служителю церкви та голосують за них, боячись уявної “анафеми”.

В нас такого поки не було. Чи то я просто не пригадую. Однак тепер все змінюється і, якщо не серед депутатів, то у виконкомі “всечесний отець” таки буде. Петро Івасівка, який звично виступає на всіх заходах міста, до якого “як по свячену воду” бігають всі кандидати перед виборами, підключаючи його до агітації, який з усіх сил “тримає свою парафію під контролем”, захищаючи її від “посягань” інших священиків інших конфесій. Пам’ятається, як отець Івасівка виступав на сесії МР часів Козира, висловлюючи своє незадоволення тим, що міська рада надає дозволи на будівництво церкви УПЦ КП та МП. “Там живуть наші парафіяни. Ми пішли в обхід нашої парафії, яка в нас вся адресно записана, а там хрестики іншого священика. Що то таке?” – незадоволено апелював тоді отець.

Сьогодні Івасівка у виконкомі. Він матиме безпосередню змогу впливати на рішення, які прийматимуться на засіданнях, своїм голосом, а може й переконливими виступами на користь чи проти певних рішень. І його, цілком ймовірно, слухатимуть інші члени міськвиконкому, не наважуючись перечити “всечесному отцю”.

Депутати міської ради (принаймні свідома їх частина) не надто зраділи представнику церкви у виконкомі. “Церква має бути відділена від держави, від політики” – говорили вони. Мала би, однак не є вона відділена. І ця межа між церквою та політикою з кожним днем стає все менш помітною. Рамки стираються, переконання людей стають вже не такими принциповими, а все що здавалось раніше неможливим сьогодні сприймається за звичні речі.

Чи має бути священик у політиці? Питання риторичне. Як би нам не хотілось встановити ці рамки законом не можна. Тому це питання залишається виключно питанням духовності та етики. Церква має бути місцем молитви та духовного заспокоєння, а міська рада – місцем вирішення проблем, поділу коштів, місцем конфліктів та сварок, в яких народжується істина та приймаються рішення. Не може одна і та ж людина бути представником цих надто різних “світів”. Або ж вона повністю перетворить перший “світ” у царство меркантильності та гріха.

Люди пережили багато розчарувань в політиках, державних управлінцях. Сьогодні під загрозою повного розчарування опиняється і церква. Через священиків, які замість того, щоб забезпечувати громаду духовною підтримкою, йдуть у політику. Тому питання може стояти двояко. Чи потрібні священики в політиці? або ж Чи потрібні нам такі заполітизовані священики?..

Ніна ФЕДЬКО. Трускавець-онлайнMy Webpage
Loading...
Шановний відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач. Ми рекомендуємо Вам зареєструватися або зайти на сайт під своїм ім'ям.
Написати коментар
Ваше Ім'я:
Ваш E-Mail:
Напівжирний Нахилений текст Підкреслений текст Перекреслений текст | Вирівнювання по лівому краю По центру Вирівнювання по правому краю | Вставка смайликів Вибір кольору | Прихований текст Вставка цитати Перетворити вибраний текст з транслітерації в кирилицю Вставка спойлеру
Введіть код: