Реєстрація    Увійти
Авторизація

Щасливе повернення з Донбаського пекла

Щасливе повернення з Донбаського пеклаЗустріч воїна, депутата Дрогобицької районної ради Миколи Кобільника з мамою, дружиною та синами була драматичною. Він обнімав рідних, тримаючи в одній руці ляльку-мотанку. Здавалося, що ця лялька також обнімає їх, сміється та плаче від радості разом з цілою родиною.
Щасливе повернення з Донбаського пекла
Мотанку йому подарувала маленька дівчинка у Старичах перед самою відправкою на війну. Він сфотографував дитину і час від час у переглядає фото у планшеті, намагаючись упізнати в рисах її личка свого ангела-хоронителя. Тоді ж Микола просто відчув, що має підійти до неї та взяти подарунок, який стане для нього оберегом, сильнішим від бронежилета та каски.
Щасливе повернення з Донбаського пекла
Ще одним оберегом стала вишиванка. У комбінаціях хрестиків, які разом складали красиві візерунка, він завжди відчував неабияку силу. Він навіть свого ведмедика одягнув у вишивану сорочку і його фото зібрало рекордну кількість переглядів в Інтернеті. Тому перед кожним завданням він одягав під бронежилет вишиванку та ховав у кишеню під серцем мотанку. Микола каже, що вони допомагали утворити довкола нього «бронеауру», що захищала його від куль, осколків та необдуманих дій.

Микола Кобільник став бійцем спецпідрозділу 80-ї аеромобільної бригади. Тож ризикувати доводилося повсякчас. Тричі були моменти безвиході, коли він уже прощався з життям, та доторк до ляльки-мотанки нагадував йому ангельський погляд дівчинки, котра йому її подарувала. Відразу зі швидкістю світла на моніторі свідомості з’являлися його сини та дружина. А вишиванка, що облягала тіло, нагадувала про маму. Віра в такий час міцніла настільки, що він не сумнівався: молитвами тої маленької дівчинки-ангелятка, матері, дружини, дітей та мільйонів українців Бог у цю мить гарантує їм життя.

А миті бували просто страшними. Війна жорстока. Вони тримали оборону Луганської ТЕЦ. Російські найманці пішли у відчайдушну атаку, попередньо підірвавши генератори та накривши захисників шквальним мінометним вогнем. Їхня четвірка опинилася на передньому краю та вимушена була першою прийняти бій. Ось коли вишиванка та лялька-мотанка допомогли. Він усвідомлював, що звідти може не вийти, але страх розчинився у відповідальності за момент і разом з усією ротою вів кількагодинний запеклий бій. Завзято, затято, безстрашно. Ця безстрашність дивувала й самих російських найманців.
Щасливе повернення з Донбаського пекла
Микола поставив собі за мету показати людям усю правду про цю незрозумілу війну. Тому навіть під час найбільш ризикованих операцій він не розлучається із відеокамерою. Зараз у нього накопичився величезний відеоархів, який ще треба систематизувати, позаяк у ньому є не тільки матеріали, що возвеличують героїзм українських воїнів. Є й дивні для розуміння факти, коли, скажімо, просять вогневої підтримки, та у відповідь чують: почекайте до ранку, бо люди сплять. Є й зовсім незрозумілі речі, коли здавалося, що за наказом вищого командування їх перетворювали на живі мішені для розстрілу. Колись усе тайне стане явним, і народ довідається про факти зради та продажності. Та ні зараз, ні потім, ніколи не можна уявити щасливим тих запроданців, котрі рахують свої срібники за проданого Христа в той час, коли Його послідовники йдуть на велику жертву заради звільнення України.
Щасливе повернення з Донбаського пекла
Хіба може бути щасливим підленький зрадник, побачивши в уяві картину, коли в БТР, у якому їде наш краянин Степан Бродяк, влучає снаряд, а молодий чоловік з Ясениці Сільної ціною власного життя рятує трьох своїх побратимів. Він накриває їх своїм тілом, яке безжально шматують осколки. Це жертва, на яку здатні лише сильні духом. Її треба згадувати кожному мешканцю Дрогобиччини, котрий вирішив продати свій голос на виборах, які відбудуться цієї неділі. «Він таким чином продає не просто свій голос, - наголошує Микола Кобільник, - Він продає пам’ять про героя з Ясениці, продає Самого Христа».
Щасливе повернення з Донбаського пекла
Микола переконаний, що в цій війні ми обов’язково переможемо. Та, на його думку, ціна цієї перемоги могла б бути нижчою. Це, вважає він, надзвичайно брудна інформаційна війна. На жаль, її реалії набагато страшніші від того, що ми чуємо з уст речників АТО. Ми переможемо не тільки завдяки, а й усупереч діям найвищого керівництва. Це справді народна війна. Поки урядовці місяцями проводять тендери на закупівлю зброї та амуніції, волонтери творять дива та забезпечують армію усім необхідним. Та найприкріше, коли учасників війни намагаються обдурити, позбавивши пільг, а про сім’ї загиблих забувають.

Тому, Микола Кобільник вважає своїм обов’язком створити Дрогобицьке відділення ГО «Учасники АТО», яке б займалося захистом тих, хто відчув запах смерті на війні, та тих, у кого війна забрала годувальників. А його колеги депутати, які з приємністю зустріли Миколу живим і неушкодженим, пообіцяли йому в цьому допомогти.

За матеріалами Дрогобицької районної ради
Loading...
Шановний відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач. Ми рекомендуємо Вам зареєструватися або зайти на сайт під своїм ім'ям.
КОМЕНТАРІ (2)
Володимир 21 січня 2015, 11:48
Я ради за Вас,Бажаю Вам всього найкращого
мой син Гваліа Дмитро Володимирович,ст.л-нт комбат
80-аеромоб.бригади,на даниій час в с.Станица,Луг.обл.і
веде бій з москалями мені сина дуже шкода,техника стара,нейсправна
а він патриот,каже,що москалів треба знишите,щобо вони почули,що це
не абхазія,не осетія,не грузія,а це Велика держава УКРАЇНА
СЛАВА УКРАЇНИ
ГЕРОЯМ СЛАВА
Цитувати          1
Магомед 22 січня 2015, 19:32
Привет дрогобичанам! Я россиянин, давно,в начале 70х служил в армии, в Дрогобыче. Хороший город,если бы не служба,я бы не знал, где он находится. Мне было интересно познавать город,когда нас отпускали в увольнение, мне было интересно слушать,как разговаривают люди. Как нас всех раскидали по разным "самостийным" странам, мы смотрим друг на друга врагами. Такого раньше не было. На востоке вашей страны олигархи зажгли костёр войны, где убивают друг друга здоровые мужики. Как я понимаю, эта бессмысленная война, людей поубивает, олигархов обоготит,для остального народа будут одни слезы и страдания. Такая же ситуация была в России в 90х годах, пока не остановили войну на Кавказе. Хорошо,когда сын приехал живым к матери, но война не щадит многих. И зачем это надо? А кому надо - все знают.
Цитувати          2
Написати коментар
Ваше Ім'я:
Ваш E-Mail:
Напівжирний Нахилений текст Підкреслений текст Перекреслений текст | Вирівнювання по лівому краю По центру Вирівнювання по правому краю | Вставка смайликів Вибір кольору | Прихований текст Вставка цитати Перетворити вибраний текст з транслітерації в кирилицю Вставка спойлеру
Введіть код: